Безперечно, однією з планет, яка історично з якихось причин найбільше привертала нашу увагу, була Юпітер. Як ви точно пам’ятаєте, і для того, щоб набагато краще пізнати, яка сьогодні найбільша планета у всій Сонячній системі в 2011 році NASA запустив зонд у космос Юнона, який не досяг планети до 2016 року.
Після п’яти років переїзду та подорожей більше 3.000 мільйонів кілометрів нарешті зонд почав виконувати всю ту роботу, для якої він був розроблений. Пригода, в якій за стільки років ми змогли набагато глибше зрозуміти все, що може сховати така планета, як Юпітер, щоб визначити своє походження і особливо еволюцію, яку вона пережила стільки тисяч років.
Після більш ніж двох років збору даних, Юнона пропонує нам більш реалістичний погляд на Юпітер
Заглиблюючись трохи детальніше про місію, доручену Юноні, ми повинні підкреслити, що, в першу чергу, вона була розміщена в полярної орбіти планети, який, у свою чергу, занурений у кілька небезпечних радіаційних поясів, які випромінює планета. Незважаючи на це, слід визнати, що космічному кораблю вдалося зробити різні віхи, які позначили наші знання про Юпітер.
Серед відкриттів, зроблених Юноною і що сьогодні є у відкритому доступі, слід зазначити, наприклад, що зонд відповідав за виявлення існування величезне магнітне поле, набагато більший, ніж ми думали, або зробили це можливим пролетіти над Великою Червоною плямою планети. Після всього цього часу NASA щойно оприлюднило чотири нових розслідування, які представляють нам раніше не опубліковані деталі все ще невідомої планети.
Завдяки Юноні підтверджується щільність Юпітера
Однією з невідомих, яка найбільше хвилювала всіх вчених, було буквально знати, чи є Внутрішні місця планети були такими ж динамічними, як і її зовнішня частина. Як ви напевно знаєте, однією з характеристик найбільшої планети Сонячної системи є те, що її поверхня складається з ряду газоподібних смуг, які чергують світлий і темний відтінок, що рухаються в протилежних напрямках зі швидкістю, що може перевищувати 100 метрів в секунду.
Питання з цього приводу полягає в тому, щоб знати, що знаходиться прямо під цими газовими смугами, тобто що відбувається всередині планети. Після багатьох місяців вичерпних досліджень, де експерти зосереджувались на аналізі гравітаційного поля, атмосферних потоків, внутрішнього складу та полярних циклонів, здається, було зроблено висновок, що Юпітер - величезна куля, що обертається, зміни в його гравітаційному полі зумовлені тим, що внутрішня щільність планети змінюється. Ця характеристика може бути обумовлена взаємодією атмосферних потоків, що проходять через її поверхню, і які також змінюються між різними регіонами.
Під цим газоподібним зовнішнім середовищем знаходиться рідкий інтер’єр Юпітера
В інших роботах дослідники NASA працювали над виявленням глибини цих повітряних потоків. На основі отриманих результатів ми, здається, говоримо про а глибина 3.000 кілометрів, те саме, де розміщено приблизно 1% від усієї маси планети. Чим глибші ці потоки, тим більшу масу вони представляють і тим більший вплив вони мають на поле тяжіння планети. Це відкриття відповідало за те, що дослідники змогли визначити глибину, на якій знаходились повітряні потоки, а також ступінь і форму смуг, які представляє планета.
Нарешті, остання робота, яка побачила світло, розповідає нам про полярні циклони, на які в той час звернули увагу вчені завдяки представленим ними полігональним візерункам. Після проведених досліджень відповідальні за його розвиток підкреслюють, що за хмарним покривом знаходиться рідинна планета, що складається з газоподібної зовнішності, що складається з водню та гелію з рідина всередині при дуже високій температурі та тиску.